Виды современного телевидения. Принцип работы телевидения На чем основан принцип работы телевидения

В 80-е годы XIXв. -30-е годы XXв. разрабатывались системы механического телевидения, впервые реализовавшего основной принцип современного ТВ -последовательную передачу элементов изображения. Указанный принцип был выдвинут в конце XIXв. португальским ученым А. ди Пайва и независимо от него -русским ученым П. И. Бахметьевым. В 1884г. немецкий инженер П. Нипков получил в Германии патент на оптико-механический телевизор.

30-80-е годы явились периодом разработки систем электронного телевидения. В основе современного телевидения лежат принципы разложения изображения объекта на множество элементов (образование растра), преобразование потока света от каждого элемента в электрические видеосигналы, передача их в эфир и обратное преобразование видеосигналов в изображение объекта. Процесс осуществляется с помощью электронно-лучевых трубок (ЭЛТ) с магнитной фокусировкой луча. Прообразом послужила электронно-лучевая трубка, созданная в 1907г. профессоромПетербургского университета Б.Л. Розингом. Трубка, находящаяся в передающей камере, называется иконоскоп, в приемнике -кинескоп.

Принцип передачи движущихся чёрно-белых и цветных изображений с помощью телевизионных передатчиков и приемников заключается в следующем. Для передачи одного кадра телевизионного изображения с помощью объектива в телевизионной камере получается изображение предмета на экране специального электровакуумного прибора - передающей трубки (рис. 2).

Рис. 2. Принцип действия передающей трубки

Под действием света участки экрана приобретают положительные заряды. На экран внутри передающей трубки направляется электронный луч, перемещающийся периодически слева направо по 625 горизонтальным линиям - строкам. Во время пробегания луча вдоль строки происходит нейтрализация электрических зарядов на отдельных участках экрана и в электрической цепи, соединяющей электронную пушку и экран, протекает импульс тока. На каждый отдельный элемент экрана падает пучок электронов диаметром всего 0,02 мм. Это обеспечивает возможность считывать 820элементов в каждой строке. Изменения силы тока в импульсе соответствуют изменениям освещенности экрана на пути электронного луча. Высокочастотные электромагнитные колебания в телевизионном передатчике модулируются сигналом, полученным на выходе передающей трубки, и подаются на антенну передатчика. Антенна излучает электромагнитные волны. В телевизионном приемнике - телевизоре имеется электровакуумная трубка, называемая кинескопом. В кинескопе электронная пушка создает электронный луч (рис. 3). Электроны под действием электрического поля движутся внутри трубки к экрану, покрытому кристаллами люминофора, способными светиться под ударами быстро движущихся электронов. На пути к экрану электроны пролетают через магнитные поля двух пар катушек, расположенных снаружи трубки. Магнитное поле одной пары катушек вызывает отклонение электронного луча по горизонтали, второй - по вертикали. Периодические изменения силы тока в катушках вызывают изменения магнитных полей, в результате которых электронный луч за 1/25 секунды 625 раз пробегает по экрану слева направо и один раз сверху вниз. Во время движения луча вдоль первой строки силой тока в электронном луче управляет сигнал, принятый приёмником от передатчика во время движения луча в передающей трубке по первой строке; при движении луча по второй строке силой тока в луче управляет сигнал от второй строки и т.д. В результате за 1/25 с луч «рисует» такое же изображение на экране телевизора, какое построено объективом на экране передающей трубки. Кадры сменяют друг друга с частотой 25 кадров в секунду, последовательность сменяющих друг друга с высокой частотой кадров воспринимается глазом человека как непрерывное движение. Звуковое сопровождение передается по отдельному частотно-модулированному каналу.

Р
ис. 3. Получение изображения на экране кинескопа

Для передачи цветного изображения в полный ТВ-сигнал добавляют сигналы цветности. Для этого цветное изображение объекта раскладывают на три одноцветных изображения (красного, зелёного и синего цветов), которые передают три ЭЛТ. Соответственно, в ТВ-приемнике предусмотрены три электронных прожектора, лучи которых, проходя через отверстия в маске, вызывают свечение люминофоров красного, зеленого и синего цветов. Маска представляет собой тонкий металлический лист, имеющий 550тыс. отверстий диаметром 0,25 мм. Люминофор цветного кинескопа содержит 1,5млн. зерен люминофоров красного, зеленого и синего свечения, расположенных точно напротив отверстий группами по три зерна каждого цвета. Три луча от трех ЭЛТ, сведенные в одну точку, падают в каждый отдельный момент времени на одну группу люминофоров, при этом каждый луч вызывает свечение одного зерна люминофора «своего» цвета. При развертке лучи перемещаются к следующему отверстию в маске, что позволяет совместить на экране сигналы трех одноцветных изображений.

Регулярные передачи черно-белого ТВ начались в нашей стране в 1938 г., цветного –в 1967г. В настоящее время в мире существует три системы цветного ТВ. СистемаNTSCдействует в США, Канаде, Японии и ряде стран Центральной и Южной Америки. Система PAL действует в Германии, Великобритании и других странах Западной Европы. СистемаSECAMдействует во Франции, России, республиках бывшего СССР и ряде стран Восточной Европы. Системы различаются особенностями формирования каналов цветности, но их может объединить разрабатываемый в настоящее время единый стандарт цифровой видеозаписи.

Для телевізійної перначі зображень необхідно здійснити 3 процеси: перетворення світла, що випускається об"єктом передачі або відбиваного їм, в електричні сигнали; передачу електричних сигналів по каналам зв"язку і їх прийом; зворотне перетворення електричних сигналів в світлові імпульси, що відтворюють оптичне зображення об"єкту. Принципова основа для реалізації цих процесів була закладена в працях У. Сміта (США), що відкрив (1873) внутрішній фотоефект , А. Р. Столетова , що встановив (1888) основні закономірності зовнішнього фотоефекту; А. С. Попова - винахідника радіозв"язки (1895); Би. Л. Розінга , що розробив (1907) систему «катодної телескопії» (при якій для відтворення зображень використовувалася електроннопроменева трубка) і що здійснив (1911) першу в світі телепередачу (у лабораторних умовах) по такій системі. Проте щоб довести Т. до стадії практичного вживання, необхідно було вирішити безліч ін. складних питань.

Розглядаючи предмети безпосередньо, можна розрізняти дуже дрібні деталі (відповідно до роздільної здатності ока). Тому формально можна рахувати оптичне зображення, що проектується на сітківку ока, що складається з m вирішуваних деталей (елементів). Кожен такий елемент можна охарактеризувати яскравістю В, колірністю (так званим колірним тоном l і чистотою кольору р ) і геометричним местомом (координатами х, в ), тобто описати багатовимірною функцією f i ( B, l, р, х, в ) ; все зображення описується функцією

Це справедливо і для Т., де оптичне зображення об"єкту передачі проектується (оптичною системою) на світлочутливий елемент передавальною телевізійної трубки ; число m в цьому випадку визначається роздільною здатністю трубки і розмірами телевізійного кадру . Практично число m обмежується технічними можливостями системи і її призначенням і, наприклад в мовному Т. СРСР, складає близько 500 тисяч елементів (у 1 кадрі).

Якщо координати х і в кожного елементу відомі, для відтворення стану елементу потрібна передача трьох його параметрів В, l і р, для чого необхідні три канали зв"язку, а для відтворення всього зображення - 3 m каналів (в разі стереотельовіденія число каналів ще подвоюється, оскільки потрібна передача зображень окремо для лівого і правого ока). Звідси очевидно, що одночасна передача всіх елементів зображення практично неможлива. Тому в Т. прийнятий принцип послідовної передачі зображень (по черзі - елемент за елементом), запропонований португальським ученим А. ді Пайва (1878) і незалежно від нього П. І. Бахметьевим (188Е). Можливість такої передачі грунтується на властивості людського зору сприймати пульсуюче світло як безперервний, якщо частота пульсацій перевищує критичну, яка залежить від яскравості джерела і складає декілька десятків пульсацій в сек. Процес послідовного перетворення елементів зображення в електричні сигнали при передачі і зворотний процес при прийомі носять назву розгортки зображення (див. також Телевізійна розгортка ) . Ці процеси аналізу і синтезу зображення повинні здійснюватися синхронно і синфазний.

Закон розгортки визначається призначенням телевізійної системи. Так, наприклад, в сучасній телевізійній мовній системі прийнята лінійно-рядкова розгортка, при якій кадр зображення, що утворюється, має горизонтально-рядкову структуру. Для підтримки синфазності розгорток в кінці кожного рядка і кадру передаються синхронізуючі імпульси. Тим самим телевізійна станція управляє розгортками всіх телевізорів в зоні своєї дії. Один з перших пристроїв для передачі елементів зображення, засноване на вживанні диска, що обертається, з отворами, було запропоновано П. Ніпковим (1884). Диск Ніпкова застосовувався в ранніх, ще недосконалих механічних системах Т. Технічеськая реалізація процесів перетворення і відновлення оптичного зображення в сучасне Т. здійснюється головним чином вакуумними електроннопроменевими трубками. Практичне освоєння електронних систем Т., засноване на використанні таких приладів, відноситься до кінця 20-х - 30-м-код рр. 20 ст і пов"язано з іменами Ст До. Зворикина і Ф. Фарнсуорта (США), К. Свінтона (Великобританія), Ст П. Грабовського, С. І. Катаєва , А. П. Константінова , Би. Л. Розінга, П. Ст Тімофєєва , П. Ст Шмакова (СРСР), а також багатьох ін. винахідників. Серед передавальних трубок найбільш поширені відікони (з внутрішнім фотоефектом) і суперортікони (із зовнішнім фотоефектом), серед приймалень - різні кінескопи .

Історично Т. розвивалося починаючи з передачі лише характеристики яскравості кожного елементу зображення. У чорно-білому Т. (див. мал. ) сигнал яскравості ( відеосигнал ) на виході передавальної трубки піддається посиленню і перетворенню (див. Телевізійний сигнал ) . Каналом зв"язку служить радіоканал або кабельний канал (див. Телевізійна передавальна мережа ) . В приймальному пристрої прийняті сигнали перетворяться в одинпроменевому кінескопі, екран якого покритий люмінофором білого свічення.

Літ.: Лазарев П. П., Нариси історії російської науки, М-код.-Л., 1950: Довідник по телевізійній техніці, пер.(переведення) з англ.(англійський), т. 1-2, М-код.-Л., 1962; Телебачення, під ред. П. Ст Шмакова. 3 видавництва, М., 1970; Шуміхин Ю. А., Телебачення в науці і техніці, М., 1970; Телевізійна техніка, М. 1971; Казіник М. Л., Макєєв Р. М., Сафрошин Н. А., Основи телебачення, 3 видавництва, М., 1973; Брацлавец П. Ф., Россельовіч І. А., Хромов Л. І., Космічне телебачення. 2 видавництва, М., 1973; Самойлов Ст Ф., Кульгавий Би. П., Телебачення, М., 1975; Новаковський С. Ст, Кольорове телебачення, М., 1975.

П. Ст Шмаков.

Телевізійне мовлення - один з масових засобів інформації і пропаганди виховання, освіти, організації дозвілля населення. У СРСР і ін. соціалістичних країнах Т. освітлює діяльність комуністичних і робочих партій, державних органів, участь трудящих в комуністичному і соціалістичному будівництві, розкриває особливості соціалістичного способу життя, служить формуванню громадської думки, ідейному, етичному і естетичному вихованню мас, веде пропаганду миролюбної зовнішньої політики. Радянське Т. як дієвий засіб комуністичного виховання трудящих займає важливе місце в системі ідеологічної роботи КПРС, є всенародною трибуною, з якою виступають передові робітники і колгоспники, фахівці народного господарства, державні і партійні працівники, учені, діячі літератури, мистецтва і ін.

В СРСР телевізійним мовленням охоплена територія, на якій проживають більшість населення країни. Через міжнародних телевізійні системи програми радянського Т. приймаються в соціалістичних країнах і багатьох ін. державах.

В СРСР досліди по передачі зображення на відстань почалися в перші роки Радянської влади. Велике значення перспективам розвитку і практичного вживання Т. надавало Ст І. Ленін. Отримавши 18 квітня 1921 повідомлення про створення в Ніжегородськой радіолабораторії приладу, що дозволяє «бачити на екрані рухливе зображення», Ленін просив сприяти в удосконаленні цього приладу і інформувати про результати подальших дослідів. У 1930 в лабораторії Т. Всесоюзного електротехнічного інституту під керівництвом П. В. Шмакова була розроблена механічна система, що давала зображення з розкладанням на 30 рядків.

З 1 жовтня 1931 малорядкові телепередачі нерухомих зображень стали регулярними; почалися передачі механічного Т. в Ленінграді, Одесі, Києві, Харкові Нижньому Новгороді, Смоленську, Томську. У 1932 здійснена перша передача рухомого зображення (телекіно), в 1934 - із звуковим супроводом.

На початку 30-х рр. при Московському радіотрансляційному вузлі був створений спеціальний творчий сектор Т. Среді перших дослідних передач малорядкового Т. значне місце займали суспільно-політичні, спеціальні кінофільми для Т. (про святкування 1 Травня, 15-ліття Жовтневої революції 1917, пуску Днепрогеса і ін.). У передачах брали участь М. І. Калінін, Р. До. Орджонікідзе, Н. Ст Криленко, Н. А. Семашко; А. Р. Стаханов, Ст П. Чкалов, С. С. Прокофьев, І. М. Моськвін, В. І. Качалов і др.; показувалися спеціальні мультфільми, уривки з п"єс, концерти. У 1936 проведено 300 телепередач загальним об"ємом близько 200 ч.

Якісно новий етап в розвитку Т. настав в кінці 30-х рр. з переходом від малорядкового механічного Т. до електронного. Експериментальні передачі електронного Т. здійснені в 1938 телецентрами Москви і Ленінграда. З переходом на електронну систему набагато покращала якість зображення, розширилися творчі можливості Т., з"явилися умови для створення масового телемовлення. Основний вміст складали художні програми: кінофільми, концерти, театральні спектаклі. У 1938 по Ленінградському телебаченню були показані перший телеспектакль і перша тематична передача (о 20-літті ВЛКСМ).

Регулярне електронне Т. в Москві і Ленінграді почалося в 1939. 10 березня 1939 в Москві був показаний по телебаченню фільм про відкриття 18-го з"їзду ВКП (б) (знятий за замовленням Т. «Союзкинохроникой»). У листопаді 1939 відбулася перша крупна суспільно-політична передача (про 20-ліття 1-ої Кінної армії).

З переходом на електронну систему набагато покращала якість зображення, розширилися творчі можливості Т., з"явилися умови для створення масового телемовлення.

По телебаченню стали показувати кінофільми, концерти, театральні спектаклі і телеспектаклі. У 1940 поступили в продаж електронні телевізори 17-Т-1 (з невеликим екраном, але чітким зображенням). У роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 Т. в СРСР, як і в ін. країнах, не функціонувало. Перша післявоєнна передача проведена 7 травня 1945; 15 грудня 1945 Московський телецентр першим в Європі відновив регулярне мовлення (2 рази в тиждень); у 1947 почав працювати Ленінградський телецентр. У 1949 закінчилася реконструкція Московського телецентру (передачі із стандартом чіткості 625 рядків). З кінця 40-х рр. налагоджено масове виробництво телевізорів «Москвич Т-1», «Ленінград Т-2», «КВН-49». З кінця 1946 стали регулярно передавати художні і хронікальні кінофільми. У 1948 введено в експлуатацію позастудійне мовлення; перша позастудійна передача - трансляція футбольного матчу - проведена в 1949. Використання позастудійної техніки значно розширило можливості Т. В 1951 створена Центральна студія Т., що дозволила здійснювати щоденне телемовлення в Москві, розширити об"єм документальних, суспільно-політичних, публіцистичних передач. У 1954 на Центральній студії Т. створені редакції (відділи) пропаганди, промисловості, сільського господарства, науки, спорту. Провідною формою документального мовлення стали репортажі із заводів, будівництв, з радгоспів, колгоспів і т. д. У 1954 в Москві проведені перші експериментальні передачі кольорового Т. В лютому 1956 почалося мовлення за 2-ою програмою центральної студії Т., радянське Т. стало багатопрограмним. 1 травня 1956 вперше проведена пряма трансляція параду і святкової демонстрації на Червоній площі в Москві. Широко освітлював по Т. Всемірний фестиваль молоді і студентів в Москві (1957). Стали регулярними інформаційні передачі про життя країни і події за кордоном, показ знятих на плівку театр.(театральний) спектаклів (перший - фільм Малого театру «Правда добре, а щастя краще», 1951). У 1957 утворений Комітет з радіомовлення і телебачення при Раді Міністрів СРСР. До кінця 50-х рр. Т. стало загальносоюзним. У 1960 діяли 103 студії Т. і ретранслятор, середньодобовий об"єм мовлення - 276,5 ч.

З 1961 СРСР - член міжнародної організації Інтербачення .

В 1962 передачею репортажу з борту космічних кораблів «Схід-3» і «Схід-4» належить початок космічному Т. В 1965 організована 3-я учбова програма Центрального Т., здійснений обмін телепрограмами між Москвою і Владивостоком (за допомогою штучного супутника «Блискавка-1»). У 1966 проведена перша передача кольорової телепрограми з Парижа до Москви, з 1967 передачі кольорового Т. стали регулярними.

В 60-і рр. склалася система інформаційно-публіцистичного телемовлення: щоденні випуски «Телевізійних новин» (з 1960), програма «Час» (з 1968), циклові тематичні передачі. У 1961 на кіностудії «Мосфільм» створено творче об"єднання «Телефільм». У 1965 показаний перший багатосерійний художній телефільм «Викликаємо вогонь на себе». З 1966 регулярно проводяться всесоюзні фестивалі телефільмів (перший - в Києві). Подальшому розвитку Т. сприяв той, що вводить до ладу Телевізійного технічного центру ним. 50-летия Жовтня в Москві (1967-70). Значне досягнення кінодокументалістики - багатосерійний документальний телефільм «Літопис півстоліття», присвячений 50-літтю Жовтневої революції 1917. Творчі можливості телебачення широко використані при підготовці циклів «В. І. Ленін. Хроніка життю і діяльності» (близько 40 художніх і документальних кино- і телефільмів), «По Ленінських місцях» (1969-70) і ін.

КПРС і Радянський уряд приділяють постійна увага розвитку Т., зростанню його матеріально-технічної бази, підвищенню ідейного і художнього рівня мовлення, ролі його в справі формування комуністичного світогляду, в ідеологічній боротьбі зі світом капіталізму, у вихованні у радянських людей нового комуністичного відношення до праці. У постанові ЦК КПРС «Про подальший розвиток радянського телебачення» (січень 1960) відмічена зростаюча роль Т. в ідеологічній роботі партії, в політичному і культурному вихованні мас, названі конкретні заходи щодо подальшого вдосконалення телемовлення. Важлива роль Т. в системі виховної роботи партії, держави і громадських організацій підкреслена в Програмі КПРС.

В 1970 Комітет з радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів СРСР перетворений в союзно-республіканський Державний комітет Ради Міністрів СРСР з телебачення і радіомовлення.

В систему радянського Т. входять Центральне, республіканське і місцеве (краєве, обласне) телемовлення. Центральне Т. веде мовлення по 6 програмам, дві з яких призначені для віддалених районів країни, 1-я програма - основна загальносоюзна інформаційна суспільно-політична, художня і пізнавальна. Середньодобовий об"єм мовлення 13 ч. Включає передачі, освітлюючі найважливіші події політичного, економічного, культурного життя СРСР і за кордоном, трансляції святкових і урочистих зборів, демонстрацій, мітингів трудящих, урядів. зустрічей і ін. крупних політичних заходів, репортажі з космосу. Основні передачі: випуски «Новин», програма «Час», передачі «Ленінський університет мільйонів», «Щоденник соцзмагання», «Сільська година», «Подвиг», «Служу Радянському Союзу», «Наука сьогодні», «Слово ученому», «Людина і закон», «Радянський Союз очима зарубіжних гостей». Регулярно передаються виступи політичних оглядачів; міжнародні проблеми освітлюють також в передачах «Співдружність», «Міжнародна панорама» і ін. Популярні пізнавальні цикли «Клуб кіноподорожей», «В світі тваринних», «Очевидне - неймовірне», «Людина. Земля. Всесвіт» «Здоров"я», «Кінопанорама»; передачі «Бесіди про літературу» і ін. Т. веде пропаганду різних форм музичного мистецтва, проводить фестивалі радянської пісні; спільно з творчими союзами організовує авторські вечори композиторів. Значне місце в програмі займають теле- і кінофільми, трансляції театральних і телеспектаклів, концерти майстрів мистецтв, виступи самодіяльних колективів, естрадні і гумористичні передачі - «13 стільців», «Блакитний вогник» і др.; передачі для дітей - «Зустрічі із знатними людьми», «Вогнище», «Будильник», спектаклі, мультфільми; для молоді - «Випробуй себе» і др.; трансляції спортивних змагань. З врахуванням поясного часу готується дубль 1-ої програми - програма «Схід» для Узбецької РСР, Таджицької РСР, Киргизької РСР, Туркменської РСР, ряду областей Казахської РСР і Уралу (передається за допомогою наземних ліній зв"язку; середньодобовий об"єм 13 ч ) . Програма «Орбіта» формується з передач 1-ої програми і передається по космічній системі зв"язку в райони Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі, в ряд областей Казахстану і Середньої Азії. Середньодобовий об"єм 19 ч. 2-я програма - інформаційно-публіцистична і художня, приймається у ряді областей Європейської частини СРСР. Середньодобовий об"єм 6 ч. Включає також передачі про трудівників Москви і Московською області, 3-я програма - учбова і науково-популярна, складається з передач для школярів, середніх спеціальних і професійно-технічних учбових закладів, що вчаться, студентів, фахівців народного господарства. Приймається у ряді областей Європейської частини СРСР. Середньодобовий об"єм 6,2 ч. Передачі для учнів (по літературі, географії, історії, основам радянського законодавства, фізиці і ін. предметам) призначені для використання на уроці і для індивідуального перегляду. Ведуться заняття для студентів-заочників (по філософії, історії КПРС, науковому комунізму, математиці і ін.). У програмі для системи підвищення кваліфікації фахівців народного господарства цикли по питаннях економіки, науковій організації праці і управління виробництвом; спеціальні передачі для вчителів, лікарок, а також для що самостійно вивчають іноземні мови (англійський, німецький, французький, іспанський) і підготовлюваних до вступу до вузу. У програмі беруть участь співробітники АН(Академія наук) СРСР, академій союзних республік і галузевих академій, викладачі провідних вузів, громадські діячі, письменники, майстри мистецтв, педагоги, фахівці виробництва, 4-я програма - художня. Середньодобовий об"єм 3,5 ч (в основному - повтор художніх передач 1-ої програми).

Республіканське і місцеве (краєве, обласне) телемовлення ведуть (1975) 130 програмних телецентрів (78 в РРФСР, 52 в ін. союзних республіках), загальний середньодобовий об"єм понад 2000 ч. Програми створюються в основному на місцевому матеріалі, координуються з тематики і структури з програмами Центрального Т., доповнюючи їх. У всіх союзних і автономних республіках поряд з програмами Центрального Т. є програми, що включають передачі на рідній мові. Регулярно готуються передачі про життя республік, країв і областей для Центрального Т. В столицях союзних республік і 10 крупних містах (Ленінграді, Волгограді, Свердловську, Новосибірську, Горькому, Саратові, Челябінську, Петрозаводську, Владивостоку, Пермі) ведеться телемовлення по двох і більш програмам. У Москві, Ленінграді, Києві, Ташкенті, Тбілісі, Єревані, Баку, Таліні, Вільнюсі, Ризі регулярно транслюються передачі кольорового Т. Средній об"єм 200 ч в тиждень. Пріємо-передавальна мережа Т. налічує понад 1800 ретрансляторів, понад 70 тисяч км. радіорелейних ліній, біля 70 приймальних станцій космічної системи зв"язку «Орбіта». У зоні упевненого прийому передач на кожних 100 сімей в середньому доводиться 98 телевізорів. Всього в населення налічується (1975) 60 млн. телевізорів, у тому числі понад 1 млн. кольорових.

Підготовку і випуск телепередач Центрального Т. здійснюють його Головні мовні редакції, Головна дирекція програм і Телевізійний технічний центр ним. 50-летия Жовтня; виробництво телефільмів - творчі об"єднання студій Т. (що веде - «Екран» Державного комітету Ради Міністрів СРСР по телебаченню і радіомовленню) і найбільші кіностудії (за замовленням Т.). Пошта Центрального Т. в 1975 склала близько 2 млн. листів.

За кордоном регулярні телепередачі почалися в 1936 у Великобританії і Германії, в 1941 в США. Масове поширення в Європі Т. отримало в 50-і рр., в країнах, що розвиваються, - в 60-і рр.

Розподіл телевізорів по окремих районах світу (1974): Західна Європа - 88,5 млн. штук (населення 398,4 млн. чіл.), Східна Європа (включаючи СРСР) - 63,5 млн. (355,7 млн. чіл.), Близький Схід (включаючи Північну Африку) - 3,5 млн. (158,9 млн. чіл.), Азія (включаючи Японію) - 30,3 млн. (2 млрд. чіл.), Австралія - 4,2 млн. (21,7 млн. чіл.), Північна Америка (включаючи США) - 106,3 млн. (231 млн. чіл.), Латинська Америка - 18,2 млн. (282,1 млн. чіл.).

В ін. соціалістичних країнах Т. є державним. В цілому їм охоплено все населення, наприклад в ПНР(Польська Народна Республіка) на 1 січня 1975 налічувалося 6,1 млн. телевізорів, ГДР(Німецька Демократична Республіка) - 4,8 млн., ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) - 3,8 млн., СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія) - 2,7 млн., ВНР(Угорська Народна Республіка) - 2,2 млн., СРР(Соціалістична Республіка Румунія) - 1,9 млн., НРБ(Народна Республіка Болгарія) - 1,4 млн., на Кубі - 0,6 млн., в МНР(Монгольська Народна Республіка) - 0,003 млн. Т. двопрограмне, кольорові передачі демонструються щодня. Щотижневий об"єм мовлення складає; ПНР(Польська Народна Республіка) - 170, Куба - 130, ГДР(Німецька Демократична Республіка) - 120 СРР(Соціалістична Республіка Румунія) - 104, ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) - 100, ВНР(Угорська Народна Республіка) - 95 НРБ(Народна Республіка Болгарія) і СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія) - 70, МНР(Монгольська Народна Республіка) - 30 ч. Співпраця між телеорганізаціями соціалістичних країн (обмін передачами, спільне виробництво, координація планів і ін.) здійснюється як на двосторонній основі, так і в рамках Інтербачення.

В розвинених капіталістичних країнах існує як державне, так і комерційне Т. Ведущие телеорганізації (включаючи комерційні): Си-Бі-Ес (Columbia Broadcasting System), Ен-Бі-сі (National Broadcasting Company), Ей-Бі-сі (ABC Television Network) - в США; Бі-Бі-Сі (British Broadcasting Corporation), Ай-Ті-Ві (Independent Broadcasting Authority) - у Великобританії; РАЇ (Radiotelevisione Italiana) - в Італії; Ен-Ейч-Кей (Nippon Hoso Kyokai) - в Японії; АРД (Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bun-desrepublik Deutschland), ЦДФ (Zweites Deutsches Fernsehen) - у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). T, працює по двох і більш програмам. Щотижнева тривалість передач при багатопрограмному Т. складає в середньому 150-200 ч в добу. Т. використовується на користь правлячих монополістичних кругів для пропаганди буржуазної ідеології. Комерційне Т. (що існує на доходи від реклами і організаційно оформлене як ряд акціонерних підприємств) найбільш розвинено в США, Японії, Великобританії, Канаді. У США існує понад 700 комерційних телестанцій, велика частина яких на правах філій входить в одну з трьох загальнонаціональних програм (або мереж) - Си-Бі-Ес, Ен-Бі-сі, Ей-Бі-сі. Основні жанри комерційного Т. - комедії, детективи, вестерни, естрадні шоу; нерідкі на телеекрані низькопробні розваги, сцени насильства і жорстокості; значне місце відводиться рекламі. У 1975 в США діяло декілька тисяч кабельних систем («платні програми»), які обслуговували до 10 млн. абонентів. У програмі популярні серії телепередач, кінофільми і спортивні змагання. У 70-і рр. кабельне Т. почало розвиватися і в європейських країнах.

В країнах Т., що розвиваються, як правило, є державним. Як масовий засіб інформації, освіти і розваги Т. поступається радіомовленню. Велике значення надається учбово-освітній функції національного Т. Телепередачи йдуть в основному за однією програмою вечірньої пори. Практикуються колективні перегляди в клубах (через нестачу телевізорів).

Технічними, програмними і юридичними аспектами Т. в плані багатобічної міжнародної співпраці займаються усесвітні і регіональні організації і союзи. Розподіл хвиль знаходиться у веденні Міжнародного союзу електрозв"язку . Міжнародний обмін телепрограмами здійснюється через Інтербачення, Євробачення ; Азіатський союз радіомовлення (заснований в 1964); Африканський союз радіо- і телеорганізацій (1962); Міжамериканську радіомовну асоціацію (1946); Арабський союз електрозв"язку (1958). Обмін телепередачами за допомогою супутників йде через «Інтерспутник» (1971 міжнародна система космічного зв"язку соціалістичних країн) і «Інтелсат» (1964, об"єднує США, країни Європи і деякі ін. країни).

Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 52; КПРС в резолюціях і вирішеннях з"їздів, конференцій і пленумів ЦК, т. 7 (1955-1959), 8 видавництво, М., 1971; Питання ідеологічної роботи. Сб. найважливіших вирішень КПРС (1954-1961), М., 1962; Сб. найважливіших вирішень КПРС (1965-1973), 2 видавництва, М. 1973; Про партійний і радянський друк, радіомовлення і телебачення. Сб. документів і матеріалів, М., 1972; Матеріали XXV з"їзду КПРС, М., 1976; Ільін Р. Н., Образотворчі ресурси екрану, М., 1973; Юровський А. Я., Телебачення - пошуки і рішення, М., 1975; Саппак Ст С., Телебачення і ми, М., 1963; Кравченко Л. П., Таємниці блакитного екрану, М., 1974; Девіс Д., Азбука телебачення, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1962.

И слова "видение"), область науки, техники, культуры, связанная с передачей на расстояние изображений объектов и звукового сопровождения (речи, музыки) при помощи радиосигналов (эфирное телевидение) или электрических сигналов, передаваемых по проводам (кабельное телевидение). Принцип телевидения состоит в последовательном преобразовании во времени элементов изображения в электрические сигналы (анализ изображения), передаче этих сигналов по каналам связи в пункт приема и обратном их преобразовании в видимое изображение (синтез изображения). Зарождение телевидения относится к началу 20 в. Однако практическое освоение телевидения началось в начале 1930-х гг. после изобретения передающей телевизионной трубки и кинескопа. Исторически телевидение развивалось начиная с передачи только яркостной характеристики каждого элемента изображения (черно-белое телевидение). К началу 50-х гг. в США, России и затем в других странах были разработаны системы цветного телевидения электронного типа. В современных стандартных системах цветного телевидения (например, СЕКАМ , ПАЛ), совместимых с черно-белыми, передаются одновременно 2 вида сигналов: сигнал яркости, несущий информацию о яркости передаваемой сцены; сигнал цветности (образован двумя так называемыми цветоразностными сигналами), несущий информацию о ее цвете. В России телевизионное вещание осуществляется в диапазоне метровых (12 телевизионных каналов) и дециметровых (свыше 40 телевизионных каналов) волн; телевизионные программы практически полностью передаются в цветном изображении. В конце 80-х гг. разработаны системы телевидения высокой четкости (свыше 1000 строк вместо обычных 625); ведутся разработки систем цифрового телевидения, в которых передаваемый телевизионный сигнал представляет собой последовательность кодовых (цифровых) комбинаций электрических импульсов.

Современная энциклопедия . 2000 .

Синонимы :

Смотреть что такое "ТЕЛЕВИДЕНИЕ" в других словарях:

Телевидение … Орфографический словарь-справочник

Это когда люди, которым нечего делать, смотрят на людей, которые ничего не умеют делать. Фред Аллен Телевидение служит доказательством того, что люди готовы смотреть все что угодно, лишь бы не смотреть друг на друга. Энн Ландерс Телевидение… … Сводная энциклопедия афоризмов

- (от теле... и слова видение) область науки, техники и культуры, связанная с передачей на расстояние изображений подвижных объектов при помощи радиоэлектронных устройств. В телевидении принят принцип последовательной передачи элементов… … Большой Энциклопедический словарь

Область науки, техники и культуры, связанная с передачей на расстояние изображений подвижных и неподвижных объектов с помощью электрических сигналов, распространяющихся по каналу связи. Телевидение является средством распространения политической … Финансовый словарь

Телевидение - (от теле... и слова “видение”), область науки, техники, культуры, связанная с передачей на расстояние изображений объектов и звукового сопровождения (речи, музыки) при помощи радиосигналов (эфирное телевидение) или электрических сигналов,… … Иллюстрированный энциклопедический словарь

Область в науке и технике, связанная с передачей на расстояние изображений неподвижных и движущихся объектов и использующая радиоэлектронные устройства. Передача изображений представляет собой последовательность трёх физ. процессов:… … Физическая энциклопедия

Телевизия, телевидка, голубой экран, телевизор, телемусоропровод, электронная пресса, тв, телевещание Словарь русских синонимов. телевидение голубой экран Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е.… … Словарь синонимов

телевидение - Передача и получение на расстоянии изображений движущихся или неподвижных объектов электрическими средствами со звуковым сопровождением или без него. [ГОСТ 21879 88] Тематики телевидение, радиовещание, видео Обобщающие термины термины и… … Справочник технического переводчика

ТЕЛЕВИДЕНИЕ, система, которая передает и принимает визуальные изображения с помощью РАДИОВОЛН или по КАБЕЛЮ. Телевизионная камера преобразует световые лучи (идущие от объекта) в электрические сигналы. Основа большинства телекамер ортикон,… … Научно-технический энциклопедический словарь

ТЕЛЕВИДЕНИЕ, телевидения, мн. нет, ср. (неол. тех.). Видение на расстоянии при помощи электрических методов связи по проводам или по радио. см. теле…. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова

Книги

• Телевидение , Н. К. Игнатьев. Москва, 1958 год. Государственное издательство литературы по вопросам связи и радио. Издательский переплет. Сохранность хорошая. Издание представляет собой учебноепособие для техникумов…

Тема 4. Телебачення як засіб масової інформації

Телебачення як вид ЗМІ

Історія телебачення

Новітня історія українського телебачення.

Основні професії в тележурналістиці.

Маніпулятивні можливості телебачення.

Телебачення як вид ЗМІ

Атрибутивні ознаки тележурналістики можуть бути подані так:

1. Телебачення поєднує переваги радіо й преси, звукову й відеоінформацію, досягає синтетичності, діючи на два головні людські відчуття: зору й слуху. Людина як біологічний індивід наділена лише п"ятьма відчуттями: зору, слуху, нюху, дотику й смаку. Але природа сприйняття людиною довкілля організована так, що на перші два відчуття припадає 95 % інформації, отримуваної із зовнішнього світу, а на решту три відчуття - лише 5 %. Таким чином, синтезувавши зір і слух, телебачення домоглося максимальної мобілізації інформативних можливостей людини. На цьому ґрунтується й величезний вплив телебачення на глядацьку аудиторію.

2. Телебачення досягає могутнього ефекту присутності глядача на місці події. Недарма існує приказка: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. В її основі думка про те, що жоден словесний опис не може передати автентичної картини дійсності, у ньому завжди міститиметься велика частка авторської суб"єктивності. Сучасні автори, які працюють у галузі філософії мови, вважають, що мова - це спосіб інтерпретації світу.

Створюючи ефект присутності глядача на місці події, тележурна-лістика виступає тим самим найбільш правдивим, адекватним інформаційним джерелом. За допомогою телеекрана індивід ніби сам бере участь у події, спостерігає за фактами і явищами, на підставі власних спостережень будує висновки, а тому й довіряє найбільше телебаченню.

3. Окрім семантики виголошуваного в ефір тексту та його інтонаційного забарвлення (дані можливості надає й радіомовлення), тележурналістика використовує й такі засоби донесення змісту висловлювання, як міміка, жест, погляд, поза, розташування тележурналіста в кадрі. Глядач бачить на екрані живу особу, яка розмовляє з багатомільйонною аудиторією, але звертається до кожного конкретного індивіда, приходить у його власний дім. Учасники телепередачі перетворюються таким чином на присутніх перед глядачем його співрозмовників, використовуючи для аргументації своїх положень усі наявні аспекти логічного й психологічного впливу: семантику висловлювання, інтонацію, міміку, жест і т. д. Це також одна з причин особливої ефективності тележурналістики.

4. Сила телебачення - в аудіовізуальному синтезі, під яким розуміється використання майстерного монтажу, чергування близького й далекого планів, темпоритмічної організації матеріалів, змістовного текстового ряду, вмілого коментування зорових образів ведучим. Сучасна тележурналістка - це не розтягнуті пейзажі чи голови мовців у нерухомому кадрі, а динамічне чергування картин дійсності з роз"ясненнями журналіста, виголошуваного ним енергійного тексту і музичного й шумового супроводу, яскравих виразних репортажних зйомок на місцях і влучного коментарю спеціаліста зі студії.

5. Сприяє глибокому впливу телебачення на глядачів сприймання телепрограм у малому колективі, в родині, у домашніх умовах, де люди почувають себе цілком вільно, часто не переривають розмови біля екрана телевізора, можуть дозволити собі безбоязно обмінюватися репліками з приводу побаченого, коментувати картинку оператора й текст ведучого телепрограми.

6. Особливістю цього виду електронних ЗМІ є й те, що кількість глядачів його істотно коливається, масова аудиторія з"являється в телебачення тільки увечері, коли після ро бочого дня люди повернулися додому. Але це по-справжньому масова аудиторія. У цьому відношенні телебачення цілком справедливо називають зброєю масового ураження. Преса позбавлена відчутних коливань у розмірі аудиторії, вона завжди має аудиторію, що вимірюється тиражем видання. З тележурналісткою справа виглядає інакше: тут існує поняття особливо престижного ефірного часу: це вечірні години, коли переважна більшість громадян опиняється біля телеекранів, шукаючи хто поважної інформації, хто відпочинку, хто розваг.

7. Послідовне розташування програм у тележурналістці вимагає поєднання інформаційної насиченості, поважних аналітичних програм з відпочинком, розважальними передачами. Свідомість окремого індивіда не може бути постійно налаштованою лише на споживання інформації, чи глибокі філософські теми, чи розважальні музичні передачі. Тому найкраще запропонувати людині в певних оптимальних пропорціях поєднання на одному каналі різноманітних товарів інформаційного ринку. Від задоволення різноманітних потреб глядача в інформації залежатиме в кінцевому рахунку успіх колективу тележурналістів.

Негативні сторони телебачення ті ж, що й у радіомовлення (див. п. п. 1-4), що дозволяє не говорити про одне й те саме двічі.

На особливу роль у сучасному світовому інформаційному просторі висунулася комп"ютерна мережа Інтернет. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думку авторів підручника "Основи масово-інформаційної діяльності". "Саме з допомогою "всесвітньої павутини", пишуть вони, - світ стає свідком народження нового виду засобів масової комунікації, який займе в ХХІ ст. особливе місце серед традиційних ЗМІ, як телебачення, преса, радіо, і що з розвитком технологій відкриє для них нові небачені до цих пір можливості" .

Телевидение, как одно из средств массовой информации, является наиболее массовым из СМИ, охватывая и те слои населения, которые остаются за рамками влияния других СМИ. Эта способность телевидения объясняется его спецификой как средства создания, передачи и восприятия информации. Во-первых, эта специфика заключается в способности электромагнитных колебаний, несущих телевизионный сигнал, проникать в любую точку пространства в зоне действия передатчика. С появлением спутникового телевидения последнее ограничение отпало, еще более усилив позиции ТВ. Во-вторых, специфика ТВ (в отличие от радио) в его экранности, то есть, в передаче информации посредством движущегося изображения, сопровождаемого звуком. Именно экранность обеспечивает непосредственно-чувственное восприятие телевизионных образов, а значит и их доступность для самой широкой аудитории. В отличие, например, от радио, телевизионная информация доносится до зрителя в двух плоскостях: вербальной (словесной) и невербальной, зрительной. Звукозрительный характер телевизионной коммуникации усиливается персонификацией информации, телевидение в большом числе случаев подразумевает личностные контакты автора или ведущего и участников передачи с аудиторией. Персонификация телеинформации уже давно утвердилась во всем мире как принцип вещания, как сущностное отличие телевизионной журналистики от других ее родов. В третьих, телевидение способно сообщить в звукозрительной форме о действии в момент его свершения. Одновременность события и его отображения на телевизионном экране (симультантность) является едва ли не самым уникальным свойством телевидения.

Симультантность присутствует в телевизионных передачах не постоянно, однако, имеет большое значение для психологии зрительского восприятия, как бы напоминая о достоверности действия, происходящего на экране. Симультантность, создающая эффект присутствия зрителя на месте событий, придает, как уже отмечалось выше, телевизионному сообщению особую достоверность, документальность, реалистичность, что обеспечивает исключительность в решении информационных задач телевидением как одной из разновидностей СМИ. Именно от этих специфических свойств телевидения зависят, в свою очередь, многие функциональные, структурные, выразительные, эстетические особенности и возможности телевидения, занявшего по мере развития и совершенствования своей технической базы особое место в системе средств массовой коммуникации. Наличие возможностей определяет и те функции, которые выполняет телевидение в современном мире.

ИНФОРМАЦИОННАЯ ФУНКЦИЯ

Назначение всех средств массовой информации – удовлетворение информационных потребностей человека, общества, государства. Это относится и к телевидению, которое отличается лишь тем, что способно распространять информацию полнее, быстрее, достовернее и эмоционально более насыщенно, нежели радио или печатные СМИ. Говоря об информационной функции телевидения, необходимо, вероятно, ограничиться узким и конкретным толкованием самого понятия «информация». Регулярное получение людьми экономической, политической, социальной и культурной информации в современном мире стало нормой жизни. Отсюда проистекает тот факт, что информационные программы являются опорными точками сетки вещания любой телекомпании, а все остальные передачи располагаются в интервалах между выпусками новостей. Особого рассмотрения требует акцентированное обращение телеинформации к отклоняющимся от нормы событиям: вооруженным конфликтам, катастрофам, природным катаклизмам и т.д. Можно объяснить это явление погоней за сенсационными материалами ради повышения зрительского интереса, поднятия рейтинга и, соответственно, прибыльности вещающей компании. Однако, признавая этот фактор, необходимо отметить и другое. Для любой системы - от технического устройства до биологического организма и человеческого общества важна информация именно об отклонениях от нормы. Машина сообщает об этом включением соответствующего индикатора, живой организм – болевым ощущением. Стремление отражать ненормативные явления в жизни общества можно считать таким «индикатором», «болевым ощущением» социума. Эту информативную функцию и выполняют телевизионные выпуски новостей. Это общемировая практика, которая не допускает подмены информации агитацией. Другое дело – найти необходимую тональность для сообщений о катастрофах и войнах. Мировой стандарт, проверенный десятилетиями: выпуск новостей, невзирая на обилие новостей плохих, не должен оставлять у зрителей настроения подавленности и безысходности. Все хорошо в меру. Для оперативного освещения событий такого рода, о которых, естественно, ничего не известно заранее, необходимы три условия: профессионализм сотрудников, техническая оснащенность телекомпании и высокий уровень организованности.

КУЛЬТУРНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ФУНКЦИЯ

Любая телепередача в какой-то мере приобщает человека к культуре. Даже информационные программы демонстрируют зрителю участников событий, ведущих, их стиль общения, степень грамотности и т.д. Все это влияет на зрительские установки и напрямую, и как отрицательный пример. В большей степени эталонно воспринимаются ведущие программ. Этот факт, кстати, был и остается поводом для тревоги телевизионных критиков, так как появление множества телеканалов разного уровня породило, в свою очередь, обилие малокультурных и недостаточно грамотных ведущих. Естественно, что культурно-просветительскую функцию ТВ выполняет трансляция любых культурных мероприятий: спектаклей, концертов, кино- и телефильмов. Говоря о приобщении аудитории к искусству посредством телевидения, нельзя, конечно, не отметить некую «неполноценность» такого знакомства с прекрасным, однако, следует признать: для огромного множества людей это едва ли не единственная возможность познакомиться с теми или иными произведениями искусства. В культурно-просветительских программах очень часто присутствует элемент дидактики, назидательности. Задача авторов – сделать его ненавязчивым, предельно деликатным.

ИНТЕГРАТИВНАЯ ФУНКЦИЯ

Все СМИ поддерживают нормальное функционирование общества, на которое распространяется их воздействие. Определенная общность людей, составляющих аудиторию телевизионного СМИ, складывается уже из того факта, что некое количество людей сознательно смотрит ту или иную программу. Задача телевидения - развитие этого ощущения сопричастности каждого ко всем. Усиление общих для аудитории ценностных установок (на общечеловеческие, общенациональные и др. системы ценностей), как и противодействие деструктивным в отношении общества тенденциям, должны быть доминантой ТВ, как и любого другого СМИ. И в этом смысле выполнение интегративной функции ТВ значительно усложняется там, где сложен состав зрительской аудитории: в национальном, конфессиональном отношении. Необходим также учет интересов различных социальных и возрастных групп.

СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ИЛИ УПРАВЛЕНЧЕСКАЯ ФУНКЦИЯ

Выполнение этой функции предполагает прямую вовлеченность в ту или иную систему воздействия на население, на пропаганду определенного образа жизни с соответствующим набором политических, моральных и духовных ценностей. Степень этой вовлеченности и мера воздействия ТВ на аудиторию в плоскости выполнения этой функции зависят от той системы, в которой действует данное телевизионное СМИ. Если под системой подразумевается государство, то от характера данного государства, степени его демократичности и т.д. Впрочем, даже в самых демократических государствах телевидение в значительной части своих программ служит проводником государственной политики. Так, лозунгом Би-Би-Си, например, являются слова: «Сообщать. Поучать. Развлекать». Политика всегда первична, по отношению к пропаганде, которая ее обслуживает. Впрочем, в факте сотрудничества телевидения (или отдельно взятого журналиста) с государством нет ничего аморального: в том случае, если не аморально это государство. Наиболее очевидно управленческая функция ТВ может быть реализована в информационных и других общественно-политических программах. О ТВ говорят как о средстве контроля народа за действиями властей (говоря языком телевизионной терминологии - аудитории за системой). Особенно сильно подобное отношение к СМИ вообще и к ТВ в частности у населения постсоветских государств. Люди ждут реакции властей на критические выступления, касающиеся тех или иных явлений жизни, по инерции, доставшейся от советской системы, в то время как СМИ – лишь способ донести информацию об этих явлениях до своей аудитории.

Дальнейшее зависит уже не от СМИ, выпадающего из цепочки, где остаются лишь власть и народ. Так что, идеал беспристрастности и независимости обречен оставаться лишь идеалом. Кто платит – тот и заказывает музыку. Управленческая функция телевидения (как и любого другого СМИ) не обязательно действует в схеме «государство – СМИ – народ». Телевизионным средством массовой информации могут управлять те или иные партийные, финансово-олигархические, региональные и т.п. группировки.

ОРГАНИЗАТОРСКАЯ ФУНКЦИЯ

Организаторская функция ТВ возникает в том случае, когда телевидение само становится инициатором той или иной общественной акции. Примером осуществления этой функции могут быть, скажем, многочасовые телемарафоны с благотворительными целями. Следует четко отличать ее от функции управленческой, где телевидение служит скорее инструментом.

ОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ФУНКЦИЯ

К собственно журналистике отношения эта функция практически не имеет. Под образовательной функцией ТВ понимается трансляция учебных циклов в помощь людям, получающим то или иное образование (например, дидактические передачи для изучающих языки, для поступающих в вузы и т.д.).

РЕКРЕАТИВНАЯ ФУНКЦИЯ

Также мало связана с журналистикой. Рекреация - это отдых, расслабление, восстановление сил. Журналисты могут принимать участие в создании развлекательных программ рекреативной направленности в качестве редакторов, ведущих.

Нам трудно представить свою жизнь без телевидения. Даже если мы его не смотрим, оно все равно составляет важнейшую часть нашей культуры. Между тем этому изобретению чуть более 100 лет. Телевидение, история возникновения и развития которого укладывается в такой небольшой по меркам истории период, радикально изменило наше общение, отношение к информации, наши государства и культуру.

Изобретение

История изобретения телевидения длится почти 100 лет. В отличие от радио, которое было открыто одномоментно двумя людьми в разных точках мира, телевидение - это сложное, поэтапное создание технологии. Каждая страна имеет собственную версию истории открытия телевидения, в которой делает акцент на участии своих ученых в этом процессе. Это объясняется тем, что технология создавалась целыми коллективами в виде решения отдельных технических задач. Чтобы не вдаваться в технические тонкости, назовем основных инженеров, причастных к этому событию.

У истоков стоит Уиллоуби Смит, изобретший фотоэффект в селене. Следующий этап открытия связан с именем русского ученого который запатентовал электрический способ передачи изображений. Также вклад в открытие сделали П. Нипков, Д. Бэрд, Дж. Дженкинс, И. Адамян, Л. Термен, которые независимо друг от друга в разных странах создают передатчики для трансляции изображений. Следующий виток развития технологии связан с появлением электронного телевидения. М. Дикман и Г. Глаге зарегистрировали создание трубки для передачи изображений. Но первый патент на технологию, которая и сегодня используется в телевизорах, был получен Борисом Розингом в 1907 году. Далее целая плеяда ученых работала над усовершенствованием технологии. И в 1931 году инженер В. Зворыкин создает иконоскоп, который и считают первым телевизором. На основе этого изобретения Ф. Фарнсуот создает кинескоп. Так история создания телевидения кратко и выглядит.

Принципы работы

В 1928 году с началом регулярного вещания начинается настоящая история возникновения телевидения. Улисс Санабриа впервые использовал радиоволны для передачи изображения и звука. Принцип работы телевидения заключается в особой проекции изображения на светочувствительную пластину в электронно-лучевой трубке. Долгое время история телевидения была связана с усовершенствованием этой трубки, это приводило к повышению качества картинки и к увеличению экранной поверхности. Но с появлением цифрового вещания принцип изменился, теперь кинескоп с лучевой трубкой стал не нужен. В нем используется совершенно другой способ передачи изображения. Оно кодируется и передается с помощью цифровых каналов и через системы интернета.

Виды телевидения

Долгая история развития телевидения привела к тому, что сформировались многочисленные его виды. Во-первых, оно делится на черно-белое и цветное. До 1950 года все телевизоры показывали только черно-белую картинку. Два стандарта цветного телевидения: NTSC и SECAM - действуют во всем мире до сих пор. Также телевидение можно разделить на платное и бесплатное. В каждой стране существует набор каналов, которые может смотреть любой обладатель телевизора. Но также существуют каналы, сигнал которых можно увидеть только за деньги. Формы оплаты могут быть разными, но доля такого телевидения неуклонно держится на цифре 30 % от всего рынка.

По способу передачи сигнала телевидение может делиться на:

• эфирное, в этом случае телеприемник получает сигнал с телевизионной вышки, это самый привычный и распространенный способ вещания;
• кабельное, в этом случае сигнал идет от передатчика по кабелю, присоединенному к телевизору;
• спутниковое - сигнал передается со спутника и улавливается специальной антенной, которая передает изображение на специальную приставку, подключенную к телевизору;
• интернет-телевидение, в этом случае сигнал передается через Сеть.

По способу кодирования информации телевидение делится на аналоговое и цифровое. Второе отличается более высоким качеством благодаря новейшим стандартам кодирования и передачи.

Функции телевидения

Телевидение давно уже стало важным социальным феноменом, у него есть немало значимых функций. Благодаря своему огромному охвату, доступности и убедительности, телевидение является важнейшим Именно телевидение является действенным инструментом распространения информации среди большей части населения.

Таким образом, история телевидения кратко может быть описана словом «информирование». Вторая по важности функция - это не напрасно политики и реклама так стремятся попасть в телевизор, именно этот канал позволяет убедить человека в правильности той или иной точки зрения и воздействовать на его поведение. Также телевидение выполняет культурно-просветительскую функцию. Оно транслирует и ценности, распространяет общественно одобряемые стандарты, оно передает человеку знания, формирует у него критерии оценки событий и явлений. Телевидение также способно выполнять интегративную функцию, так как может объединять людей в определенные сообщества. Как и все СМИ, телевидение выполняет воспитательную функцию: оно рассказывает о том, что есть добро и зло, задает моральные нормы и ценности. И, конечно же, телевидение выполняет развлекательную функцию, оно помогает человеку расслабиться, получить удовольствие от просмотра телепередачи.

Виды телевизионных передач

Вся история телевидения - это путь поиска новых форматов телевизионных программ. Каналы борются за зрителя и поэтому вынуждены создавать все новые разновидности. Современный телевизионный контент можно разделить на следующие виды:

• Развлекательные передачи . Телевидение для многих людей является основным средством проведения досуга, поэтому каналы стараются предложить самые разные развлекательные передачи для различных групп зрителей.
• Информационные передачи . История появления телевидения связана в первую очередь с необходимостью распространять информацию, и до сих пор многие люди включают телевизор для того, чтобы узнать новости и получить дополнительные сведения о явлениях и фактах.
• Информационно-развлекательные программы . Сочетание двух важнейших функций позволяет заинтересовать большее количество зрителей, и поэтому продюсеры стараются совместить два формата в одном виде программ.
• Образовательные передачи . Эти передачи направлены на углубление и расширение знаний по каким-либо вопросам. Они предоставляют зрителям полезную информацию, позволяют узнать что-то новое и расширить свой кругозор.
• Социально-активизирующие передачи . Этот контент направлен на мобилизацию зрителей, вовлечение их в какую-либо общественно значимую деятельность, например, выборы.

Появление и развитие телевещания в мире

В 1928 году начала свою работу первая телевизионная станция. Улисс Санабриа впервые начал передавать изображения и звук по частотам своей радиостанции. Но начать регулярное вещание не было возможности их-за Великой депрессии. Массовая история телевидения с регулярным вещанием начинается в 1934 году в Германии. Немецкая телекомпания RRG впервые в истории вела трансляцию с Берлинской олимпиады по телеканалу. В 1936 году регулярное вещание было установлено в Великобритании. Чуть позже телекомпании возникают в США и СССР.

В 1950 году США впервые вводят новый стандарт цветного телевидения, почти мгновенно эта тенденция была подхвачена во всех развитых странах. В 1967 году Европа и СССР вводят свой стандарт цветного телевидения. Постепенно формируется телевизионная культура, нарабатывается система жанров, создаются архивы программ, появляются профессиональные тележурналисты и ведущие. Во второй половине 20-го века телевидение стало массовым, оно существовало почти в каждом доме Земли.

История развития телевидения кратко может быть описана как стремление к мировому господству. Телевидение всегда соревновалось с кинематографом, театром, массовыми зрелищами, но в итоге заняло свою нишу в современной культуре, не выиграв, но и не проиграв состязания.

Приход телевидения в Россию

История развития телевидения в России начинается с запозданием по сравнению с остальными развитыми странами. Этому помешала Вторая мировая война, которая поставила другие, более актуальные, задачи перед государством. Регулярное вещание начинается в 1931 году, когда запускается транслятор на средних волнах. Сначала его принимают лишь 30 механических телевизоров, позже русские мастера начинают изготавливать самодельные приемники. В 1933 году начинается выпуск приставок к радиоприемнику «Б-2» для приема отечественного телесигнала. В 1949 году начинается серийный выпуск отечественных телевизоров КВН. В 1951 году создается Центральное телевидение Гостелерадио СССР. В 1959 году проводятся эксперименты по запуску цветного вещания. В 1965 году СССР запускает первый спутник, который позволяет транслировать телевизионный сигнал на всю территорию страны.

Массовая история телевидения в России начинается в 1951 году, когда начинает работать центральная студия. Советская власть со всей серьезностью отнеслась к созданию телекомпании, понимая ее гигантские возможности по воздействию на умы населения страны. Поэтому к организации работы студии правительство подошло основательно, в ней открыли несколько тематических редакций: общественно-политическую, для детей и молодежи, музыкальную, литературно-драматическую. Через год появилась Ленинградская студия телевидения. Обе телестудии подчиняются Министерству культуры СССР.

До 1965 года вещание велось только в Москве и Ленинграде. Во второй половине 50-х годов появляются телевизионные студии во многих регионах, они снимали сюжеты для центральной студии. В конце 60-х годов вещание начинает распространяться на европейскую территорию, а с 1965 года - на всю страну. Постепенно появляются новые редакции: «Последние известия», «Первая программа», «Московская программа», «Образовательная программа» и т. д. Расширяется время вещания, со временем появляются новые каналы. Происходит разделение по цифрам, на первой цифре вещает Центральная студия, на второй идут местные программы. В начале 80-х годов появляются республиканские телестудии. Центральное телевидение начинает запускать несколько дублей для разных регионов.

Новое телевидение России

С перестройкой меняются подходы к работе телевидения, появляется возможность организации независимых телекомпаний. История создания телевидения нового формата начинается с возникновения телекомпании «ВИД». Ее организуют молодые журналисты В. Листьев, А. Любимов, А. Разбаш, Д. Захаров. Телекомпания начинает создавать различные продукты и продает их новым телевещательным компаниям. В 1989 году начинается акционирование существующих телестудий, появляются новые организации: «Останкино», ВГТРК, «Петербург - 5 канал». Между ними распределяются основные частоты, небольшие телекомпании начинают снимать для них различные программы. В 1996 году начинается бурный рост новых телекомпаний самого разного масштаба, от крупных, например НТВ и Рен-ТВ, до самых маленьких, городского уровня. Такое разнообразие приводит к тому, что в эфире появляется много программ самого разного вида: от политических до развлекательных. В стране растет количество телевизионных профессионалов, телевидение становится экономически выгодной сферой деятельности.

С 2006 года начинается четкое разделение на государственное и коммерческое телевидение, между которыми идет интенсивная конкурентная борьба за зрителя. Сегодня в России действует около 3200 телекомпаний, которые создают продукт для всех групп зрителей.

Коммерческое телевидение в России

История российского телевидения повторяет историю всей страны. Поэтому, когда СССР распался и возникает государство с новыми экономическими и политическими принципами, телевидение вынуждено также изменяться. Так, появляется коммерческое телевидение, которое, кроме перечисленных ранее функций, преследует цель извлечения экономической прибыли. Коммерциализация телевидения приводит к появлению рекламы, которая и является источником финансов. Также возникает сегмент платного телевидения, к которому относят кабельное, спутниковое и интернет-телевидение.

В России этот процесс идет чрезвычайно медленно, большая часть населения не готова платить за телевизионный продукт, а коммерческие каналы не могут предлагать много уникального контента, который бы составил конкуренцию бесплатному телевидению. Дополнительную сложность развитию платного телевидения принес интернет, в котором россияне бесплатно могут получить почти любую информацию. Однако можно увидеть, что постепенно жители России привыкают к таким услугам, как кабельное и спутниковое телевидение, которое за небольшую сумму приносит в дом большое количество каналов.

С большим трудом, но формируется и чисто коммерческое телевидение, которое существует только за счет продажи своего телепродукта. Таким примером является, например, независимая телекомпания «Дождь», которая существует за счет продажи подписки на свой канал и привлекает зрителей уникальными авторскими программами. История создания телевидения на платной основе на Западе имеет гораздо более успешную историю. В России, однако, пока коммерческое телевидение старается существовать за счет рекламодателей, привлекая большое количество зрителей на бесплатной основе.

Цифровое телевидение

Вся история телевидения связана с развитием технического прогресса. Он влияет на изменение технологии передачи изображения и обусловливает появление новых видов телевидения. Так, с возникновением цифровых технологий появляется и соответствующее телевидение. Существует несколько вариантов передачи цифрового сигнала: кабельное, спутниковое и эфирное. Новейшие технологии позволяют телеприемникам со специальным декодером принимать наравне с аналоговым и цифровой сигнал. Цифровая технология позволяет быстро на любые расстояния транслировать изображение высокой четкости. В зависимости от типа кодировки существует несколько мировых стандартов: европейский, японский и американский. Главные преимущества цифрового телевидения перед аналоговым заключаются в следующем:

• уменьшение помех при передаче сигнала;
• увеличение передаваемых программ в одном частотном диапазоне;
• повышение качества передаваемого изображения и звука;
• возможность интерактивного взаимодействия со зрителем, он может выбирать время просмотра, пересматривать программы, заказывать определенный контент;
• возможность передачи дополнительной информации, кроме телевизионных программ.

Сегодня во всем мире быстро идет замена аналоговых передатчиков на цифровые. В России также принята программа замены аналогового вещания на цифровое, уже сегодня все основные каналы передают два вида сигналов, но постепенно будет уменьшаться количество аналоговых каналов. Со временем, когда все зрители заменят телеприемники в своих домах на современные, сойдет на нет.

Современные тенденции развития телевидения в мире

С телевидения меняет свой вектор. Сегодня каждая крупная телекомпания создает электронную версию канала, где можно увидеть телепередачи, оставить комментарии, сделать какие-то заявки. Телевидение меняет модель взаимодействия со зрителями, теперь каналы постоянно стремятся вовлекать зрителей в коммуникацию. И очевидно, эта тенденция будет только развиваться. Зрители уже имеют возможность оставлять комментарии, голосовать, задавать вопросы героям программ. Видимо, в скором будущем утратит актуальность сетка вещания, каждый зритель будет формировать свою сетку по запросу. Современный зритель все больше становится потребителем, и его интересы и дальше будут определять форму подачи информации на телевидении. Тенденция интеграции телевидения с электронными СМИ будет, видимо, только нарастать. Телевизор станет не только приемником телеконтента, но и многофункциональным устройством.

Перспективы развития телевидения в России

Современная телевидения движется в том же направлении, что и общемировая. В 2004 году в России впервые был осуществлен доступ к оптико-волоконному способу передачи телевизионного сигнала. Так открылась новая эра интернет-телевидения. Сегодня телекомпании испытывают сильное давление электронных СМИ, которые привлекают зрителей, особенно молодого возраста. Поэтому очевидно, что история телевидения в России будет развиваться в соперничестве и сотрудничестве с интернетом. Сегодня 99 % домохозяйств охвачены телевещанием, но намечается тренд отказа от телевизоров, особенно в молодых семьях столичного региона. Видимо, существующее многообразие телекомпаний немного снизится за счет перекочевавших в интернет, будет усиливаться специализация компаний, интенсивнее станет разделение на вещательные и производящие компании.